Різновікова група

Вальдорфська різновікова група – живий соціальний організм, велика родина. У ній є старші діти передшкільного віку та діти трьох років. Як у справжній сім’ї, тут усе у русі, у розвитку; діти ростуть, змінюються: старші йдуть до школи, нетямущі діти поступово стають старшими у групі і вже самі опікуються маленькими. Серед дітей різного віку дитина послідовно та гармонійно переживає своє дорослішання. Вона стає старшою, і це відчуття дозріває у дитині.

Вихователям не потрібно спеціально вчити дітей правильно поводитися. Дитина набуває такого досвіду, творчо повторюючи дії старших дітей. Звісно, робота у різновіковій групі вимагає від вихователя підвищеної уваги, гнучкості, глибокого знання всіх етапів розвитку. У групі зібрані діти кількох вікових щаблів; при цьому дуже важливо, щоб у кожній віковій підгрупі було достатньо дітей, а загальна їх кількість – 15 ÷ 20 дітей.

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ

З погляду фаз розвитку дитячої гри, оскільки ігрова діяльність у дитячому садку переважає, можна виділити три вікові періоди: від 0 до 3 років, від 3 до 5 років і від 5 до 7 років.

У перші три роки дитина набуває тих властивостей, які обумовлюють його буття як людини. Протягом першого року життя він вчиться ходити, другого року – опановує мову і третьому – переживає пробудження мислення. Поєднуючись, ці здібності дозволяють людині усвідомлювати самого себе, пізнавати світ і діяти в ньому. Центральна подія цього періоду відбувається, зазвичай, на третьому році – дитина починає говорити про себе «Я». Він починає усвідомлювати самого себе. Настає час кризи, – дитина дуже часто каже слова «ні» і «я хочу», вона виявляє справжню впертість. Але дитина зовсім не стала раптом поганою і впертою, – у такий спосіб вона намагається знайти свої власні межі та дистанціюватися від світу. Він прокидається, відчуває себе і хоче дізнатися: де я і де світ?

У віці до трьох років дитина власне ще не грає. Бо для неї все одночасно є і гра, і «робота», тому що освоювання ходьби, мови та мислення потребує багато сил та значного часу. Однак, тільки-но навчившись пересуватися, вона стає дослідником і досліджує своє оточення: чіпає, стукає, рухає, тягне, штовхає, гризе. Почавши ходити, вона перевіряє вміст усіх шаф у будинку, до яких може дістатися. Трохи згодом їй стає цікаво все, що роблять поруч люди, і вона хоче у всьому брати участь. Якщо мама йде, то й дитина йде, якщо мама місить тісто, то й вона хоче місити. Коли мама миє підлогу, вона може старанно і з задоволенням рухати щітку. Її не цікавить результат, їй важлива сама дія, рух та його ритмічне повторення.

Після трьох років у дітей прокидається нова дивовижна здатність: фантазія. З звичайнісіньких речей чарівним чином виникає весь світ: хустка стає вузликовою лялькою, шматок кори перетворюється на міст, мушля стає тарілкою. Справді – з найпростішого за допомогою фантазії все відбувається знову. Це передбачає у дітях високий рівень внутрішньої активності і рухливості. І вигляд самої гри мінливий і рухливий, гра не рухається плавним і рівним потоком, а живе в постійному перетворенні, як джерело, що б’є з-під землі. Дитина ніби стрибає від однієї справи до іншої, але в кожний момент вона дуже інтенсивно зайнята своєю діяльністю. Якщо, наприклад, вільна гра у групі триває півтори години, то чотирирічна дитина може побувати в десяти різних ігрових ситуаціях. Це не можна розуміти в цьому віці як незібраність, невміння концентруватися, тому що дитина по-справжньому сконцентрована саме на грі, і саме вона є її життєвим простором. Розмаїття ігрових ситуацій говорить знову-таки про її надзвичайну внутрішню рухливість.

Фантазія дитини все знову і знову спалахує від тих предметів, які їй зустрічаються. Тому їх якість надзвичайно важлива. І основною їх властивістю має бути здатність до перетворень, яка реалізується творчою силою фантазії дитини. Фантазія вміє продовжувати предмет, доповнювати і перетворювати його. При цьому сама фантазія зростає і міцніє, бо має справу, має роботу. Отже, у віці від 3 до 5 років з’являється власне гра. Вона інтенсивна, швидкоплинна, пов’язана з внутрішньою рухливістю і просвітлена силами фантазії, але вона ще не піклується про результат і не прямує до певної мети.

Коли дітям близько 5 років, їхня гра змінюється істотним чином. Якщо раніше спонукання до гри приходило ззовні – якийсь предмет спонукав фантазію та діяльність, то тепер імпульс приходить зсередини. Дитина має внутрішні образи та уявлення і прагне перевести їх у дію. Вона уже добре знає всі ігрові та будівельні матеріали в групі та вміло користується ними. Дитина цілеспрямовано проходить кімнатою і знаходить потрібні їй для гри матеріали. Діти у віці можуть створювати складні будівлі, що складаються з кількох частин, мають своє призначення й особливу будову.

Змінюється і соціальний стиль гри. Утворюються невеликі групи, у яких ролі чітко розділені між великими дітьми. А маленькі можуть брати участь у грі, і для них знаходиться теж певна роль.

Гра старших дітей стає тривалою та цілеспрямованою.

Змінюється ставлення до ігрових матеріалів. Якщо раніше знайдений шматок дерева був вихідною точкою у грі, то тепер дитина шукає потрібні їй матеріали.

У своїй грі старші діти досить успішно відтворюють бачені ними технічні пристрої та процеси. Значить в сім років діти мають у собі певний сюжет гри, певні ролі для всіх учасників. Гра стає тривалою і спрямована до певної, вже видимої дітям мети.

Різновікова група дає дітям можливість грати, можливість вчитися грати та можливість вчитися, граючи.